Для педагогів
Як учителям залишатись у ресурсному стані під час війни
Чи можливо в умовах війни залишатися в ресурсі, тренувати психологічну стійкість та знаходити час для відновлення? Дієві поради для підтримки педагогів.
Війна викликає відчуття безпорадності й незахищеності – як у дітей, так і в дорослих. На цьому тлі навесні 2022 року українські педагоги повернулися до викладання – попри стрес, нові умови та виклики, у яких вони опинилися.
Підтримати учнів учителі можуть власною стійкістю та спокоєм.
«Для того, аби повернутися до навчання в онлайн-форматі, нашій команді знадобилося декілька тижнів. Найважливішим питанням для нас був ресурс педагогів. Перед тим як розпочати роботу, ми мали переконатися, що вчителі можуть працювати з дітьми. Тож ми зібрали їх онлайн, запропонували продовжити роботу тим, хто мав таку можливість (оскільки на той час більшість учителів були змушені поїхати з Боярки й не завжди мали доступ до інтернету), та організували для них ресурсні зустрічі з психологом. Психологиня нашої школи тим часом опанувала програми кризової психологічної підтримки. Тож раз на тиждень педагоги зустрічалися з нею та опрацьовували нові для себе виклики», – розповідає вона.
Аби підтримати педагогів, які працюють в умовах війни,
Вчителювання під час війни потребує багато зусиль. А от часу на відновлення ресурсу бракує. Як зберігати сили на роботу та відновлення?
«Найчастіше ми обираємо один шлях: читаємо книжку, дивимось фільм, гуляємо – й так наповнюємось. Та ефективніше мати для цього декілька каналів. Умовно кажучи, їх можна розділити на тілесний (спорт, сон, їжа, обійми), духовний (спілкування, медитації, творчість, захоплення) та розумовий (навчання, читання, аналіз подій).
Замислюючись над тим, де брати сили, спершу важливо зрозуміти, куди ми їх витрачаємо, наголошує коуч і наводить метафору: щоб полити сад, ми прикріплюємо шланг до крана з водою. Але якщо в ньому є дірка, ми не зможемо це зробити, як би не намагалися: потрібно з’ясувати, куди стікає вода.
«Куди зникають мої сили? Запитайте себе про це і запишіть – мінімум 15 пунктів. Таким чином вийде зрозуміти, що можна зменшити, а що взагалі усунути, аби наша «вода» потрапила до місця призначення, аби вона поливала наш сад»
Поради для підвищення емоційної стійкості учителів
У часи невизначеності та постійної напруги надзвичайно важливими стають вміння приходити до тями після невдач та складних життєвих ситуацій, бути готовими починати спочатку та працювати заради майбутнього. Все це і є емоційна стійкість. І вчителям ніяк не обійтися без цієї важливої навички.
Учителювання – це завжди активна та, будьмо відвертими, не надто проста робота. І у вчителів бувають різні дні: інколи тихі та спокійні, а інколи – більше схожі на ураган. Саме в такі дні вам стане у пригоді емоційна стійкість. Вона допоможе швидко опанувати себе, зберегти свіжу голову та йти вперед, і найголовніше – навчити цьому ж учнів. Як саме це зробити?
Важливо: емоційну стійкість можна і варто розвивати, але це не робиться в один момент, потрібні час, комплекс дій та певною мірою зміна ставлення до себе.
Будуйте та зміцнюйте стосунки із колегами
Важливий момент: таємниця не в тому, щоб потоваришувати з усіма без винятку колегами, а в тому, аби ці товариські зв’язки були справді стабільними та міцними. Адже що краще ми спілкуємося з оточенням, то кращим стає наше самопочуття. Саме спілкування підвищує нашу впевненість у собі, додає оптимізму та мотивації.
Що ви можете зробити
Розвивайте стосунки із колегами та не бійтеся звертатися до них по допомогу. Був складний день, тиждень чи навіть місяць? Зверніться до інших учителів, поспілкуйтеся з ними, запитайте, що роблять у таких ситуаціях вони. Особливо важливо це зараз, в умовах війни: ми всі втомилися, а наш емоційний стан лишає бажати кращого. Звісно, ми можемо переживати все це наодинці, але разом впоратися буде набагато простіше. Ініціюйте зустрічі з колегами (якщо це неможливо зробити особисто, то завжди є Zoom), під час яких ви зможете поговорити та поділитися думками, або просто відпочити та розслабитися. Наприклад, можна організувати:
майстер-клас (бісероплетіння, миловаріння, квілінг тощо);
тренінг (на розв’язання конфліктів, згуртування тощо);
заняття з постановки цілей на новий навчальний рік;
книжковий клуб;
годину вдячності (спробуйте разом пригадати найкращі моменти навчального року та креативно подякуйте за них одне одному);
мозковий штурм (можна обговорити, наприклад, які інноваційні освітні прийоми варто спробувати в новому році).
Звісно, такі зустрічі потребують підготовки та навіть написання сценарію, але результат того вартий!
Не забувайте нагадувати собі, для чого ви тут
І шукати позитив. Так, навіть у такі складні часи. Коли ми дивимося на світ позитивно та з оптимізмом, нам легше долати труднощі, навіть більше – ми можемо допомагати робити це іншим, зокрема учням.
Що можна зробити
Інколи ми можемо думати, що наша робота – не надто важлива. Інколи ми можемо порівнювати себе із іншими та вважати, що робимо недостатньо, що не надто добре справляємося. А тут ще додається тривала дистанційка з відсутністю безпосереднього контакту із учнями та колегами. І як від цього не засумувати остаточно? Тож пошукаємо трохи позитиву: візьміть чистий аркуш, розділіть його на дві колонки, де напишіть:
які позитивні емоції дарує вам процес викладання;
як ви робите життя своїх учнів позитивнішим.
Тримайте цей аркуш завжди під рукою та перечитуйте написане, коли потрібно буде отримати заряд позитиву.
Пам'ятайте про баланс між роботою та особистим життям
Скільки справ у вчителя? Безліч! І підготовка до уроків, і перевірка зошитів, і написання численних звітів, і виконання завдань адміністрації... Дуже легко з головою поринути в ці справи та геть втратити відчуття часу. Ви можете бути впевнені, що витратите на це просте завдання 15-20 хвилин, а потім непомітно спливає година, а то і дві. І потім вам доводиться брати роботу додому, порушуючи той самий ворк-лайф баланс.
Що можна зробити
Опанувати мистецтво тайм-менеджменту. Так, багато хто стверджує, що у випадку з освітянами тайм-менеджмент не працює, адже їхнє життя надто насичене подіями та завданнями. Можливо, ви вже пробували, але без особливого успіху? Можливо, річ у тім, що ви обрали не ту стратегію тайм-менеджменту. Так, їх насправді багато. І якщо ретельно їх вивчити, то кожен знайде саме ту, що відповідає його темпераменту та темпу роботи. До речі, про таємниці керування часом ми писали у статтях:
І головне – не бійтеся виділяти час для себе і лише для себе. Це ваше право, а не забаганка.
Піклуйтеся про себе
У круговерті життя ми часто забуваємо про себе. Адже учні/робота/волонтерство/родина важливіші, чи не так? Особливо зараз. Будьмо чесними: зараз усі ми стомлені, багато хто тримається з останніх сил. Дійсно, в такі непрості часи, які переживає наша країна, ми розуміємо, що є дещо більше за нас та наші бажання. Але якщо ми бодай трохи не піклуватимемося про себе, то вигорання не змусить себе чекати, а хто в такому випадку вчитеме учнів у новому навчальному році?
Що можна зробити
Насправді є давно перевірені часом методи, які варто спробувати:
займіться йогою (або фітнесом чи зумбою, фізична активність – це завжди добре);
вивчайте практики керування стресом;
час від час балуйте себе (з'їжте смачне тістечко, випейте кави у затишній кав'ярні);
медитуйте;
додайте у своє життя більше музики – вона допомагає розслабитися та налаштуватися на позитив.
Ставте перед собою професійні цілі та досягайте їх
Щоб там не казали, але робота – дуже і дуже важлива частина нашого життя. І процесійний розвиток – не менш важлива її складова. Зрештою, коли ми лишаємося на одному місці, то це не надто надихає, чи не так? Мета, до якої ви йдете, у хвилини емоційного виснаження допоможе пригадати, заради чого ви працюєте.
Що можна зробити
Найочевидніше: читати професійну літературу та стежити за освітніми інноваціями (яких насправді чимало). Визначтеся із пріоритетами, оберіть найцікавіші та найважливіші для себе теми, а потім відвідуйте пізнавальні вебінари, майстер-класи, тренінги та конференції. Шукайте можливості для саморозвитку, подавайтеся на освітні гранти та цікавтеся міжнародними програмами – завжди цікаво отримати поради від закордонних колег, чи не так? І все вдасться, головне – вірити в себе.
